Вхід

Квартирне забезпечення

Відповідно до ст.112 СВС командир роти зобов’язаний організовувати розміщення особового складу, стежити за утриманням і правильною експлуатацією приміщень, відведених для роти.

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці строкової військової служби розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред’являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Між тим, квартирне питання в Збройних Силах України серед офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) та військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом завжди стояло , стоїть і найближчим часом ще буде стояти дуже гостро. Незважаючи на те, що щорічно (в залежності від кількості коштів, які виділяє Міністерство оборони) будується і здається в експлуатацію певна кількість квартир, черга на них залишається дуже великою (порядка 40тис.).

Військовослужбовці, які мають вислугу до 20 років та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

У разі відсутності службових жилих приміщень, військова частина зобов’язана оренддувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його родини або, за бажанням військовослужбовця, виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилої площі. Порядок забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей жилою площею, а також розмір і порядок виплати їм грошової компенсції визначаються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні — у сімейних гуртожитках. У разі відсутності таких гуртожитків їм виплачується за місцем проходження військової служби грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби. Ці військовослужбовці мають право приватизувати надану їм жилу площу у встановленому законом порядку без виплати її вартості. В такому разі жила площа переходить у повну власність військовослужбовця з правом її продажу, дарунку, обміну або передачі у спадок. Але житлові приміщення, які знаходяться безпосередньо на балансі військової частини, установи чи підприємства Міністерства оборони, приватизації не підлягають.

Квартирне забезпечення здійснює квартирно-експлуатаційна частина (КЕЧ) району (гарнізону), яка на підставі наказу чи дерективи Міністерства оборони або Оперативного командування про формування (розформування) військової частини або її передислокацію приймає її на квартирне постачання (або знімає з нього).

У військової частини контроль за експлуатацією, утриманням і своєчасним ремонтом казармено-житлового фонду, комунальних споруджень і обладнання, які знаходяться в її користуванні, здійснює квартирно-експлуатаційна служба (КЕС).

Військовослужбовці та члени їх сімей, які знаходяться на дійсній військовії службі, забеспечуються жилою площею за місцем служби військовосслужбовця за рахунок житлового фонду Міністерства оборони. Надання жилої площі за рахунок житлового фонду Міністерства оборони особам, які не мають трудових відносин з Збройними Силами України заборонено.